На сучасний день Інтернет став неосяжним простором для задоволення різноманітних потреб дітей у навчанні, відпочинку, спілкуванні з рідними, а також у самореалізації та визнанні серед своїх однолітків. Він є невичерпним джерелом інформації, включаючи новини з фронту. Однак разом із цим Всесвітня павутиння може приховувати загрози для здоров'я та матеріального благополуччя своїх користувачів, особливо дітей, які можуть стати як жертвами, так і потенційними джерелами небезпеки в онлайн-середовищі.
Загрози в Інтернеті представляють собою можливість завдання шкоди здоров'ю людини (фізичному, психоло гічному, соціальному благополуччю) та/або її майну (матеріальному благополуччю) через використання Інтернету.
Серед поширених загроз в Інтернеті варто відзначити наступні: поширення фейкової інформації, кібербулінг, кібергрумінг, сексторшен, секстинг, інтернет-шахрайство, наявність небезпечного контенту, що містить порнографію та пропаганду насилля, екстриму, суїциду або заборонених речовин, інтернет-залежність, проблеми гемблінгу або лудоманії та інші.
У час війни, коли інформаційний фронт активно діє, основною загрозою є поширення фейкової інформації (від англійського "fake" - підробка). Такий вид інформації є вельми ефективним засобом маніпулювання свідомістю, оскільки полягає в наданні неповної інформації, спотворенні фактів або навіть у поширенні прямо неправдивої інформації.
Цілі поширення фейкової інформації включають:
- Формування необхідних маніпулятору думок і суджень, які впливають на поведінку людей у певний спосіб.
- Пониження критичного мислення аудиторії, що робить її менш здатною до об'єктивної оцінки ситуації.
- Створення атмосфери страху та пригніченості, що стає ґрунтом для зловживання і досягнення конкретних злочинних цілей.
Фейки, або фальшиві новини, не є новим явищем XXI століття. Вони існували ще з давніх часів, коли людство відчуло всю небезпеку неправдивої інформації. У давнину клевета призвела до загибелі Сократа; маніпулятивні повідомлення, розповсюджені інквізицією, спричинили масові полювання на відьом у середньовічній Європі. Пригадуючи ці епохи, можна згадати цитату з «Мистецтва війни» Сунь Цзи: "Перш за все, завоювати серця та розуми людей, а не знищувати їх". З розвитком ЗМІ стало активно використовуватися неправдива інформація. У XVII столітті була зафіксована перша згадка про фейкові новини у засобах масової інформації. Бельгійський журналіст Корнеліссен опублікував у газеті статтю про жадібність качок, які, за його словами, навіть можуть поїдати одна одну. Цей жарт був сприйнятий серйозною аудиторією і відкрив шлях для подальших маніпуляцій. Поява радіо та телебачення ще більше поширила фейки, особливо в країнах з тоталітарними режимами (так радіоприймачі в Третьому Рейху називалися "горлянками Геббельса").
Способи подачі джерел інформації у фейках включають:
- Відсутність джерел інформації або використання анонімних джерел, щоб приховати початкове джерело інформації.
- Використання інформації з соцмереж або облікових записів без перевірки достовірності.
- Надання посилань на сумнівні або маловідомі джерела.
- Посилання на соціологічні дані без належної інформації про вибірку, замовника, географію, похибку та дату.
- Вказування представників структур, які не існують у реальності, або на анонімних експертів.
- Поширення інформації від організацій, які вже мали історії з поширенням неправдивих даних.
- Недостовірні цитати, перекручення сказаного або неправильний переклад цитат.
- Вказання неофіційних каналів зв'язку, таких як особисті мобільні телефони або банківські картки.
- Надання сум зібраних коштів без належного інструменту їх підрахунку.
- Використання скріншотів веб-сторінок замість посилань на офіційні джерела, що може бути недостовірним.
- Відсутність посилань на веб-сторінки офіційних джерел інформації або офіційних представників волонтерських спільнот/ОДА/Червоного Хреста.
- Подання абсурдної інформації як щось сенсаційне.
Фейк про грошову нагороду:
Дізнайтесь про прийому фактчекінгу у другій частині статті рівно за тиждень.
